Варшавський договір (1920)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Варшавський договір.
Варшавський договір 1920 року

Антоній Лістовський та Симон Петлюра на більшовицькому фронті
Тип міждержавний
Підписано 21 квітня 1920
Місце Варшава
Чинність від моменту підписання
Умови

договору:

  • Визнання незалежності УНР польською стороною;
  • Надання Україні Польщею військової допомоги;
  • Визнання українсько-польського кордону по річці Збруч.
Втрата чинності 19 березня 1921
Сторони Польща
УНР

Варша́вський договір, або Договір Пілсудський — Петлюра — політичні й військові конвенції, підписані представниками Польщі і Української Народної Республіки, які розроблялись таємно від уряду УНР й польського сейму. За ними в обмін на визнання незалежності УНР і військову допомогу Симон Петлюра погоджувався визнати українсько-польський кордон по річці Збруч і далі по Прип'яті до її гирла. Згідно з договором польський уряд Юзефа Пілсудського відмовився від намірів розширити територію Польщі до кордонів Речі Посполитої 1772 року та визнав УНР. До Польщі мала відійти Східна Галичина та 5 повітів Волині.

Передумови угоди

Перед Симоном Петлюрою стояла дилема: або втратити все, або пожертвувати частиною і через союз з Польською республікою: 1) вибороти для України незалежність; 2) отримати підтримку держав Антанти; 3) об'єднати сили УНР та Польщі для боротьби проти головної загрози — більшовицької експансії.

Ця угода мала символічне значення для УНР. Попри це, уряд Симона Петлюри мусив піти на великі поступки, бо визнавалися уже де-факто встановлені кордони по межі розташуванням польських військ в Україні — по річці Збруч. Це означало тимчасове зречення від великих етнічних українських територій Галичини, Західної Волині, частини Полісся, Лемківщини, Підляшшя, Посяння і Холмщини. Такий крок уряду Симона Петлюри оцінений вкрай негативно деякими українськими політиками того часу і більшістю населення окупованих Польською республікою територій.

Суть угоди

Політична конвенція

21 квітня 1920 року підписано політичну конвенцію. За нею Польська республіка зобов'язувалась не укладати міжнародних угод, спрямованих проти УНР, гарантувались національно-культурні права українського населення в Польщі та польського — в Україні:

Уряд Речі Посполитої Польської, з одного боку, і уряд Української Народної Республіки, з другого, у глибокому переконанні, що кожний народ має природне право на самостійне вирішення своєї долі та визнання своїх відносин із сусідами, однаково натхненні бажанням утвердити принцип миролюбного, дружнього співіснування з метою благополуччя і розвитку обох народів, погодилися на такі рішення:

1. Визнаючи право України на незалежне державне існування в кордонах, які на півночі, сході і півдні визначаються на основі договорів між УНР і відповідно сусідами, що з нею межують, Річ Посполита Польська визнає верховною владою УНР Директорію незалежної Української Народної Республіки з головним отаманом паном Симоном Петлюрою на чолі.

Кордони між РПП і УНР визначатимуться таким чином: на півночі від Дністра вздовж р. Збруч, а далі уздовж колишнього кордону між Австро-Угорщиною та Росією до Вижгрудка, а від Вижгрудка на північ по Кременецьких пагорбах, а потім по лінії на схід від Здолбунова, вздовж східних адміністративних кордонів Ровенського повіту, а далі на північ вздовж кордону колишньої губернії Мінської до перетину його р. Прип'ять, а потім Прип’яттю до її гирла. Що стосується Ровенського, Дубенського і частини Кременецького повітів, які тепер належать РПП, то щодо них пізніше буде укладено більш точну угоду. […]

4. Український уряд зобов’язується не укладати будь-яких міжнародних договорів, спрямованих проти Польщі. Ці ж зобов’язання бере на себе уряд РПП стосовно УНР.

5. Права національно-культурні, які уряд Української Народної Республіки забезпечить громадянам польської національності на території Української Народної Республіки, будуть не меншою мірою забезпечені громадянам національності української в межах Річі Посполитої і навпаки.

6. …Аграрна справа в Україні буде розв’язана конституативно. Дочасу скликання конституанти юридичне становище землевласників польської національності в Україні визначається згодою між Річчю Польською Посполитою і Українською Народною Республікою.

8. Умова ця зіставляється таємно…

Військова конвенція

Складовою частиною договору була військова конвенція, підписана 24 квітня 1920 року українським генералом Володимиром Сінклером та представником польського військового відомства Валерієм Славеком, яка заклала підвалини спільних польсько-українських військових дій проти більшовицьких військ на території України:

§ 1. Чинна Воєнна конвенція становить інтегральну частину Політичної конвенції від дня 21 квітня 1920 р., запроваджується з нею рівночасно в життя…

§ 2. Польські та українські війська відбувають акцію спільно як війська союзні.

§ 3. У разі спільної польсько-української акції проти совітських військ на теренах Правобережної України, що розташовані на схід від сучасної лінії польсько-більшовицького фронту, військові операції відбуваються за взаємним порозумінням начальної команди польських військ і головною командою українських військ під загальним керуванням начальної команди польських військ.

§ 4. Начальна команда польських військ приділить до оперативних штабів українських військ своїх старшин, а головна команда українських військ приділить, в порозумінні з начальною командою польських військ, до польських команд, частин, інституцій і т. ін. своїх зв’язкових старшин. […]

§ 6. Із моменту початку спільної акції проти большевиків Український уряд зобов’язується доправляти продукти для Польської армії,що оперує на цім терені, згідно з оперативним планом. Головні артикули: м'ясо, сало, борошно, збіжжя, крупу, овочі, цукор, овес, сіно, солому і т. ін. на підставі харчових норм, обов’язкових у Польському війську, і потрібні підводи. […]

§ 8. Із моменту початку спільної офензиви і заняття нових теренів Правобережної України, що знаходяться на схід від сучасної лінії польсько-большевицького фронту, Український уряд організовує на них свою владу та адміністрацію цивільну і військову. Тили Польських військ буде охороняти польська польова жандармерія і польське етапове військо; зміна українською владою настане на підставі осібної умови, після сформування української жандармерії, а також українських етапових військ. […]

§ 11. На польській території продовжується організація українських частин… доти, поки це буде можливо на власній території.

§ 12. Командування польських військ зобов’язується постачати українські війська зброєю, амуніцією, спорядженням й одягом у кількості, необхідній для трьох дивізій. […]

§ 16. Обидві сторони зобов’язуються тримати цю конвенцію у таємниці. Ця конвенція підписана у Варшаві.

Оцінка угоди

Цей розділ потребує доповнення. (червень 2018)

Варшавський договір був засуджений найближчими прибічниками Симона Петлюри — Володимиром Винниченком, Михайлом Грушевським та іншими. Незаконним назвав цей договір голова Всеукраїнського трудового конгресу Семен Вітик, Ісаак Мазепа та ін[1].

Англійський науковець лівих поглядів Едвард Карр назвав С. Петлюру «вдалим авантюристом», а укладений ним Варшавський договір кваліфікував як банкрутство українського буржуазного націоналізму, бо національні відчуття українського селянства стимулювалися перш за все ворожістю до польських поміщиків[2].

Симон Петлюра

У 1926 році С. Петлюра так пояснює свої дії:

«Тільки нечесний демагог може дозволити говорити собі про те, що «Петлюра продав» Галичину, Волинь і так далі. Петлюра, якщо говорити правду, несе на собі відповідальність за історичні «гріхи» і недоліки української неорганізованості, малокультурності і несприятливих обставин в житті української нації...шлях до української державності лежить через Київ, а не через Львів. Тільки тоді, коли Українська Державність утвердиться на горах Дніпра і біля Чорного моря, лише тоді можна думати реально про об'єднання українських земель захоплених сусідами. Інша політика — це мрії, нереальні комбінації, які приведуть до того, що ніякої України не буде... Я переконаний, що вірність обраної мною лінії підтвердить історія»[3].

Сергій Шелухін

Сергій Шелухін, як фахівець правових питань, неодноразово наголошував про юридично неграмотне складання договору: з боку УНР він був підписаний міністром закордонних справ Андрієм Лівицьким (одним ним, від імені уряду І. Мазепи), який не мав юридичного права підписувати договір. Адже за постановою Директорії від 15 листопада 1919 року уповноваженими у міжнародних справах були Федір Швець і Андрій Макаренко[4]. З іншого боку, Варшавський договір передбачав надання повноважень лише одній особі — Симону Петлюрі. В ньому зазначалось, що Річ Посполита визнає Директорію незалежної УНР на чолі з головним отаманом С. Петлюрою як верховну владу в Українській Народній Республіці, яка відповідала Конституції 28 січня 1919 року, а також вказував на

«намагання С.Петлюри знищити цю Конституцію, скасувати Директорію, перетворити її у фікцію та утворити своє єдіновластіє»[5].

Доказом цього була видана нова Конституція УНР за підписом С. Петлюри, яка, на переконання С. Шелухіна, суперечила чинному законодавству[4]. Відповідно до її норм, Петлюра виступав єдиним джерелом верховної влади та наділявся широкими законодавчими, адміністративними та судовими повноваженнями.

По-друге, Варшавський договір між УНР і Польщею був укладений із врахуванням інтересів виключно польської сторони, адже Польща визнала лише право України на незалежне державне існування. За таких обставин, мова йшла виключно про визнання тільки права на державність, а не про українську державність, як існуючу правову реальність. Польська сторона постійно вживала усталену термінологію при назві держави — «Польський уряд РПП». Натомість українська сторона як державно-правову назву використовувала одночасно декілька термінів, наприклад «уряд УНР», а то й просто «Україна». Відповідно до тексту договору, С. Петлюра і його уряд зобов'язалися не укладати жодних угод проти РПП, а уряд РПП — жодних договорів проти України, але не проти Української Народної Республіки. Правоту позиції С. Шелухіна підтвердив і той факт, що на переговорах в Ризі, якби це не оцінювалося, був укладений радянсько-польський договір як проти УНР, так і проти С. Петлюри[4].

По-третє, визнання держави як суб'єкта міжнародного права, включає й визнання всіх її структурних елементів, у тому числі й народу. Натомість в договорі від 21 квітня 1920 р. не тільки про народний суверенітет, а й взагалі про український народ навіть не згадується. Його трактували виключно як об'єкт договору, щоб розпоряджатися ним, як «безвольним та безсловесним, безправним і недієздатним»[6].

Прем'єр-міністр І. Мазепа, який не знав про його підготовку, згодом відзначав:

"Варшавський договір був для мене повною несподіванкою. Було ясно, що цей договір міг бути підписаний тільки в умовах, коли польський "союзник" міг диктувати свою волю представникам У.Н.Р."

Без погодження з міністрами й ще трьома членами Директорії А. Лівицький не мав права одноосібно підписувати цей договір, який мав таємний характер і був опублікований лише в 1926 році[7].

Використовуючи значний фактичний матеріал, С. Шелухін показав, як нехтування правових норм політичною елітою України, насамперед у реалізації зовнішньополітичного курсу, призвело до занепаду української державності на початку XX століття.

Сутність Варшавського договору С. Шелухін вважав антиукраїнською:

Цей договір від початку до кінця б'є по пучуття честі й гідності національної, по доброму імені й по інтересах української нації, живе тіло якої він ріже холоднокровно і шматує так, як це можуть робити тільки вороги життя, існування, свободи і розвитку українського народу[8].

С. Петлюра зі своїми однодумцями зреклися ідеалів українського народу,

підпорядкувалися польській орієнтації, відійшли від незалежного курсу зовнішньої політики УНР та стали самозванцями.
Жодний ворог української нації, підкреслював вчений, не міг би зробити більше, ніж зробили ті люди, які виступили в цьому договорі від імені українського народу[9].

…"Петлюра одшматував од України коло 162 000 кв. кілометрів території з населенням коло 11 000 000![10]

Завдяки договору загрібали жар чужими руками і нищили Україну українськими ж руками, щоб заволодіти нею, знесиленою, позбавленою можливості спротиву і виснаженою."[11]

Шелухін Сергій Павлович

Радянська пропаганда

Радянський плакат 1920 року

Радянська влада поширювала ідею, що Петлюра продав Україну Польщі.

Фактичне анулювання договору

Пізніше, у жовтні 1920 року, по закінченні польсько-радянської війни, польський уряд визнав УСРР і уклав з нею Ризький мирний договір 1921 року, що фактично анулював Варшавський договір. Цей радянсько-польський договір був укладений як проти УНР, так і проти С. Петлюри, оскільки до складу Польщі він передав лише території колишньої ЗУНР, а, наприклад, Підляшшя, Холмщину, Волинь та інші території УНР, що дісталися їй від Російської імперії, повинні були залишитися в її складі.

Див. також

Примітки

  1. Дещинський Л. Міжнародні відносини України: історія і сучасність: Навч. посіб. / Л. Дещинський, А. Панюк. — Львів : Вид-во Нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2001. — С. 173.
  2. Карр Э. История Советской России: Большевитская революция 1917—1923. — М. : Прогресс, 1990. — Кн. 1. — Т. 1—2. — С. 245. (рос.)
  3. Савченко В. А. Симон Петлюра. - Харьков : Фолио, 2004. - С. 354.
  4. а б в Турчин Я. Б. Варшавський Договір 1920 Р. в оцінках С.Шелухіна[недоступне посилання з травня 2019] // Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць [Архівовано 17 жовтня 2013 у Wayback Machine.]. — 2012, Вип.58 [Архівовано 11 листопада 2013 у Wayback Machine.]
  5. Шелухін С. Варшавський договір між Поляками й С.Петлюрою 21 квітня 1920 року. - Прага: Нова Україна, 1926. - 40 с. (с.: 18)
  6. Шелухін С. Варшавський договір між Поляками й С.Петлюрою 21 квітня 1920 року / С.Шелухін. — Прага: Нова Україна, 1926. — 40 с. (с.: 26)
  7. Сивіцький М. Історія польсько-українських конфліктів / Пер. з пол./ М.Сивицький. — В 2 т. — К.: Видавництво ім. О.Теліги, 2005. — Т.1. — 344 с. (с.: 352)
  8. Верига В. Визвольні змагання в Україні 1914-1923 рр. / В.Верига. - Жовква: Місіонер, 1998. - Т.2. - 502 с. (с.201-202)
  9. Центральний державний архів вищих органів влади та управління у Києві. — Ф.3695. — Оп.1. — Спр.80 (арк.148)
  10. Шелухін С. Варшавський договір між Поляками й С.Петлюрою 21 квітня 1920 року / С.Шелухін. — Прага: Нова Україна, 1926. — 40 с. (с.: 7)
  11. Гетьманчук М. Українське питання в радянсько-польських відносинах 1920—1939 рр. / М. Гетьманчук. — Львів: Світ, 1998. — 428 с. (с.: 44)

Джерела

Література

  • Гай-Нижник Павло. Переосмислення ролі С.Петлюри та значення військово-політичного союзу України з Польщею (1920) в сучасній українській історичній пам'яті // Спадщина Пілсудського та Петлюри. Минуле, сьогодення та майбутнє партнерства Польщі та України. Монографія. — Київ: Ніка-Центр; Люблін: Видавництво УМКС, 2021. — С.60–78.
  • Pawło Haj-Nyżnyk. Refleksja nad rolą Symona Petlury i znaczeniem sojuszu wojskowo-politycznego Ukrainy z Polską (1920 r.) we współczesnej ukraińskiej pamięci historycznej // Dziedzictwo Józefa Piłsudskiego i Symona Petlury. Przeszłość, teraźniejszość i przyszłość partnerstwa Polski i Ukrainy. — Lublun: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Sklodowskiej, 2021. — S.61–77.
  • В. М. Матвієнко. Варшавський договір УНР з Річчю Посполитою 1920 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004. — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-Х
  • Срібняк І. Українці про союз 1920 р.: Передумови та наслідки підписання Варшавської угоди між УНР і Польщею (вибрані аспекти історіографії проблеми) // Rzeczpospolita Obojga Narodów і jej tradycje. Studia і szkice / Redakcja naukowa M.Wagner, J.Wojtasik. Siedlce, 2004. S.333-344.

Посилання

  • Варшавська угода 1920 [Архівовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
  • Договір Пілсудського — Петлюри. Чому розвалився союз Польщі та України 1920 року
  • Українська національна революція. Сайт МЗС України.
  • Konwencja wojskowa między Rzeczpospolitą Polską a Ukraińską Republiką Ludową (1920) [Архівовано 13 серпня 2010 у Wayback Machine.]. (пол.)
  • Umowa między rządem Rzeczypospolitej Polskiej a rządem Ukraińskiej Republiki Ludowej 21 kwietnia 1920 [Архівовано 29 липня 2010 у Wayback Machine.]. (пол.)
  • На шляху до Варшавської угоди: дипломатична битва за кордони (+карти). https://likbez.org.ua/. Лікбез. Історичний фронт. 21 квітня 2020. Процитовано 18 квітня 2023.
  • п
  • о
  • р
Українська Народна Республіка
Устрій
Міжнародні відносини
Армія
Головний Отаман військ і флоту УНРУкраїнський генеральний військовий штабГоловна управа Генерального штабу/Генеральний штабПолк імені гетьмана Богдана ХмельницькогоПолк імені гетьмана Павла ПолуботкаУкраїнське вільне козацтвоГайдамацький кіш Слобідської УкраїниСічові стрільціЗапорізький корпусЧорні запорожціСірожупанникиСиньожупанникиТретя Залізна стрілецька дивізіяЧорноморський флотДивізія морської піхотиУкраїнська Галицька арміяСтепова дивізіяВолинська групаКримська групаАлмазівціПовітряний флот УНРЗапорізька повітроплавна ескадра
Персоналії
Влада
УСДРПУПСФУПСР • Організації меншин: Польська соціалістична партія — Лівиця • ПДЦ • ППС (р. ф.)СДКПіЛБундПоалей-Ціон
Опозиція
УНП • УДХПУНГСоюз земельних власників • Організації меншин: ПКВ
Події
Українська маніфестаціяВсеукраїнський національний конгресВсеукраїнські військові з'їздиВиступ полуботківцівТимчасова інструкція Тимчасового УрядуЗ'їзд поневолених народів • Жовтневі події • Українсько-більшовицька війна 1917—1921 • Бій за станцію Бахмач • Бій за станцію Хутір-Михайлівський • Бої за Одесу • Січневе повстання • Бій під Крутами • Взяття Києва більшовиками • Берестейський мир • Кримська операція • Бої за Донбас (1918) • Вступ німецької армії до Києва • Встановлення гетьманської влади в Україні • Директорія УНР • Антигетьманське повстання • Акт ЗлукиЛітківський бій • Повторне взяття Києва більшовиками • Куренівське повстанняКиївська катастрофаТрикутник смертіПерший зимовий похідДругий зимовий похідХолодноярська республіка
Директорія
Президенти
Землі
Азовська земля • Болохівська земля • Брацлавщина • Волинь • Деревлянська земля • Донеччина • Дреговицька земля • Запоріжжя • Київ • Низ • Нове Запоріжжя • Одеса • Переяславщина • Підляшшя • Побожжя • Погорина • Поділля • Подністров'я • Подоння • Половецька земля • Полтавщина • Помор'я • Поросся • Посем'я • Посулля • Самарська земля • Сіверщина • Січ • Слобожанщина • Харків • Черкаська земля • Чернігівщина
Категорія Commons
  • п
  • о
  • р
Події Української Революції (1917–1921)
1917
Українська маніфестація в Києві (березень) · Створення Української Центральної Ради (березень) · Всеукраїнський національний конгрес (квітень) · I Всеукраїнський військовий з'їзд (травень) · I Універсал УЦР (червень) · II Всеукраїнський військовий з'їзд (червень) · II Універсал УЦР (липень) · Виступ полуботківців (липень) · Тимчасова інструкція Генеральному секретаріатові (серпень) · З'їзд народів Росії (вересень) · Жовтневе повстання в Києві (листопад) · III Універсал УЦР (листопад) · III Всеукраїнський військовий з'їзд (листопад) · Листопадове повстання в Києві (грудень) · Листопадове повстання в Одесі (грудень) · Всеукраїнський з'їзд рад (Київ, грудень) · Ультиматум Раднаркому (грудень) · Падіння Харкова · Початок радянсько-української війни (грудень) · Повстання Чугуївської юнацької школи (грудень) · Бої за станцію Лозову (грудень) · Бої за Слов'янськ (грудень) · Бої за Олександрівськ (грудень) · Захоплення Луганська (грудень) · Бій за станцію Дебальцеве
1918
Бої за Катеринослав (січень) · IV Універсал УЦР (січень) · Бій за станцію Бахмач · Бій за станцію Хутір-Михайлівський · Бої за Одесу (січень) · Січневе повстання в Києві (січень) · Бій під Крутами (січень) · Взяття Полтави більшовиками (січень) · Бій за Єлисаветград (січень-лютий) · Взяття Києва більшовиками (лютий) · Берестейський мир (лютий) · Бій за Бердичів (лютий) · Бій за Кам'янець-Подільський (лютий) · Ірпінський бій (лютий) · Вступ німецької армії до Києва (березень) · Антибільшовицьке повстання у Шостці (квітень) · Статут про державний устрій УНР (квітень) · Бої за Лозову · Бій за Ізюм (квітень) · Кримська операція (квітень) · Повстання кримських татар (квітень) · Бої за Донбас (1918) · Встановлення гетьманської влади в Україні · Прелімінарний українсько-радянський мирний договір (червень) · Звенигородсько-Таращанське повстання (червень) · Брусилівське збройне повстання (серпень) · Візит Павла Скоропадського до Німеччини (вересень) · Листопадовий чин · Антигетьманське повстання (грудень) · Поліське повстання (грудень) · Початок другої фази радянсько-української війни (грудень)
1919
Оборона Чернігова (січень) · Ультиматум Директорії раднаркому (січень) · Акт Злуки ЗУНР та УНР (січень) · Трудовий конгрес України (січень) · Харківське січневе повстання (січень) · Бої за Лозову · Бій на річці Трубіж (лютий) · Літківський бій (лютий) · Повторне взяття Києва більшовиками (лютий) · Бій у Запорозькому городку (лютий) · Бій за Бердичів (березень-квітень) · Куренівське повстання (квітень) · Спроба державного перевороту отамана Оскілка (квітень) · Літній наступ військ УНР (червень - липень) · Бій за Кам'янець-Подільський (червень) · Чортківська офензива (червень) · Харківська операція (червень) · Бої за Вапнярку (липень) · Спільний похід Армій УНР і УГА (серпень) · Київська катастрофа (серпень) · українсько-білогвардійська війна (серпень - грудень) · Тимчасовий україно-польський мирний договір (вересень) · Сепаратна угода УГА та Добровольчої армії (листопад) · Перший зимовий похід армії УНР (грудень)
1920
Варшавський договір (квітень) · Перший рейд Революційної повстанської армії України · Київська операція війська польського (квітень) · Бої за Проскурів (вересень) · Польсько-радянське перемир'я (жовтень) · Останні бої армії УНР (листопад 1920) · Інтернування армії УНР у Польщі (листопад)
1921
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Енциклопедія сучасної України · Encyclopædia Britannica
Нормативний контроль
Freebase: /m/02w9s8t · LCCN: no2010174477