Гней Кальпурній Пізон (консул 7 року до н. е.)

Гней Кальпу́рній Пізо́н (лат. Gnaeus Calpurnius Piso; 43 до н. е. — 20) — політичний та військовий діяч Римської імперії, консул 7 року до н. е. Мав пихату та важку вдачу, знаний також своєю жорстокістю та упертістю.

Життєпис

На службі Октавіану

Походив з впливового роду Кальпурніїв. Син Гнея Кальпурнія Пізона, консула 23 року до н. е., та Павли Попілії. У 26—25 роках до н. е. Пізон брав участь в іспанських кампаніях разом з Тиберієм Клавдієм Нероном, майбутнім імператором, що послужило початком їхньої дружби. З 15 року до н. е. став членом колегії монетаріїв.

У 7 році до н. е. його обрали консулом (разом із Тиберієм). Під час своєї каденції керував урочистостями на честь повернення Октавіана Августа разом зі своїм онуком Гаєм Цезарем. З 5 року до н. е. входив до колегії понтифіків.

З 4 до 3 року до н. е. обіймав посаду проконсула провінції Африка. Після повернення до Риму повідомив подробиці про цю країну Страбону для написання його «Географії». У 9—10 роках н. е. обіймав посаду легата пропретора Тарраконскої Іспанії, де заробив ненависть місцевих своєю жадібністю і зарозумілістю. Незадовго до смерті імператор Октавіан Август сказав про Пізона, що той гідний імператорської влади і, якщо випаде нагода, осмілиться її захопити.

На службі Тиберію

У 14 році Пізон увійшов до колегії арвальских братів (на місце Августа) та августалів. У 15 році під час розгляду справи Граніта Марцелла, звинуваченого у здирництві й образі величі римського народу, Тиберій пообіцяв подати свою думку у цій справі, а у відповідь Пізон вказав, що втручання принцепса створить труднощі для обговорення і вплине на позиції сенаторів. У результаті Тиберій зняв з Марцелла звинувачення в образі величності. У тому ж році у сенаті Пізон заперечував проти пропозиції загатити притоки Тибру з метою боротьби з повенями.

У 16 році після засудження Лібона Друза Пізон разом з більшістю сенату чинив опір пропозиції Тиберія та Друза про покарання практикуючих у Римі астрологів, проте опір сенату в цьому питанні було блоковано народним трибуном. У цьому ж році Пізон висловив думку про те, що під час відсутності Тиберія в сенаті не повинно припиняти розгляди судових справ, але запанувала думка його опонента Азінія Галла.

Конфлікт з Германіком

У 17 році імператор Тиберій призначив Пізона легатом Сирії, розраховуючи використовувати його як противагу Германіку, який вирушив у східні провінції з імперієм. У 18 році по дорозі до провінції Пізон виголосив перед жителями Афін страхітливу промову, в якій звинуватив їх у багатьох провину перед римським народом і непрямим чином зачепив Германіка, який занадто м'яко з ними обійшовся. На Родосі кораблі Пізона наздогнали Германіка, який вже знав про нападки на нього, але, однак, надав Пізонові допомогу під час бурі, що загрожувала аварією корабля. Прибувши до Сирії, Пізон став домагатися популярності в легіонах, послабивши в них дисципліну, і повів агітацію проти Германіка, не виконав наказ Германіка про переведення частини військ до Вірменії. Взимку 18—19 років Пізон та Германік особисто зустрілися у Кіпрі і формально замирилися, проте неприязнь поміж ними тільки посилилася. Скориставшись від'їздом Германіка до Єгипту, Пізон скасував усі зроблені Германіком у Сирії розпорядження. Дізнавшись про це після повернення до Сирії, Германік обурився і наказав Пізону покинути провінцію, призначивши його наступником Гнея Сента. Незабаром після від'їзду Пізона Германік тяжко захворів і в жовтні 19 року помер. Його дружина Агріппіна звинуватила Пізона та його дружину Планціну в отруєнні, водночас виникли чутки про те, що Пізон діяв згідно з таємними вказівками Тиберія та Лівії.

Останні роки

Після смерті Германіка Пізон спробував силою повернути собі владу над Сирією, проте солдати відмовилися йому підкоряться, а Сент завдав поразки. Тоді Пізон був змушений повернутися до Риму, де розпочався судовий процес над ним. Обвинувачами виступали Фульціній Тріон, Публій Вітеллій, Квінт Вераній та Квінт Сервій. Захисниками були Маній Емілій Лепід, Луцій Кальпурній Пізон та Лівіней Регул. Переконливих доказів провини Пізона в отруєнні Германіка пред'явлено не було, втім чутки, поширювані оточенням Агріпіни, створили сильну народну ненависть до Пізона. Друз, син Тиберія, відмовив йому у заступництві, а найвпливовіші сенатори — у захисті. Крім отруєння, Пізону були пред'явлені звинувачення у непокорі головнокомандувачу, розкладанні легіонів, перевищенні повноважень, заколоті, спростувати які було неможливо. Сенат, який розглядав справу, піддавався тиску з боку народних натовпів, що жадали смерті Пізона, а Тиберій ніяк не виявляв своїх вподобань. Пізон втратив усяку надію на виправдання і наклав на себе руки, не чекаючи винесення вироку. Існували чутки про те, що Пізона усунув Тиберій, який боявся його викриттів. У передсмертному листі Пізон заявляв про свою невинність і благав про милосердя до синів. Посмертно Пізона був визнаний винним в образі величності римського народу. Було заборонено його оплакувати, а всі його зображення підлягали руйнуванню. Родина Пізона була позбавлена прав виставляти його маску на похоронах, частина його майна була конфіскована, старшого сина Гнея зобов'язали змінити власне ім'я, молодшого вислали з Риму на 10 років. Втім дружину Пізона Планціну виправдали.

Родина

• Дружина — Мунація Планціна
• Діти:

• Луцій (до того Гней) Кальпурній Пізон, консул 27 року.
• Марк Кальпурній Пізон, легат у 18—19 роках.

Джерела

• Shotter B. C. A. Cnaeus Calpurnius Piso, Legate of Syria, Historia, Vol. 23, No. 2 (2nd Qtr., 1974), pp. 229—245. (англ.)
• G. Flower. Rethinking of Damnatio Memoriae: The case of Cn. Calpurnius Piso Pater in AD 20, Classical Antiquity, Vol. 17, № 2 (Oct. 1998), p. 155—187). (англ.)

п о р Консули 50-28 до н.е. → Консули Римської імперії 27 до н.е.-14 н.е. → Консули 15-37 н.е. 27 до н.е.: Октавіан Август (7-й раз) і Марк Віпсаній Агріппа (3-й раз) — 26 до н.е.: Октавіан Август (8-й раз) і Тит Статілій Тавр (2-й раз) — 25 до н.е.: Октавіан Август (9-й раз) і Марк Юній Сілан — 24 до н.е.: Октавіан Август (10-й раз) і Гай Норбан Флакк — 23 до н.е.: Октавіан Август (11-й раз) і Авл Теренцій Варрон Мурена, суффекти — Луцій Сестій Альбаніан Квіринал і Гней Кальпурній Пізон — 22 до н.е.: Марк Клавдій Марцелл Езернін і Луцій Аррунцій — 21 до н.е.: Марк Лоллій і Квінт Емілій Лепід — 20 до н.е.: Марк Аппулей і Публій Сілій Нерва — 19 до н.е.: Гай Сентій Сатурнін і Квінт Лукрецій Веспілон, суффект — Марк Вініцій — 18: Публій Корнелій Лентул Марцеллін і Гней Корнелій Лентул — 17 до н.е.: Гай Фурній і Гай Юній Сілан — 16 до н.е.: Луцій Доміцій Агенобарб і Публій Корнелій Сципіон, суффект — Луцій Тарій Руф — 15 до н.е.: Марк Лівій Друз Лібон і Луцій Кальпурній Пізон — 14 до н.е.: Марк Ліціній Красс Фругі і Гней Корнелій Лентул Авгур — 13 до н.е.: Тиберій Клавдій Нерон і Публій Квінтілій Вар — 12 до н.е.: Марк Валерій Мессала Барбат Аппіан і Квіріній, суффекти — Гай Валгій Руф, Луцій Волузій Сатурнін і Гай Каніній Ребіл — 11 до н.е.: Квінт Елій Туберон і Павло Фабій Максим — 10 до н.е.: Африкан Фабій Максим і Юл Антоній — 9 до н.е.: Децим Клавдій Друз і Тит Квінкцій Криспін Сульпіціан — 8 до н.е.: Гай Марцій Цензорін і Гай Азіній Галл — 7 до н.е.: Тиберій Клавдій Нерон (2-й раз) і Гней Кальпурній Пізон — 6 до н.е.: Децим Лелій Бальб і Гай Антістій Вет — 5 до н.е.: Октавіан Август (12-й раз) і Луцій Корнелій Сулла, суффекти — Луцій Вініцій, Квінт Гатерій і Гай Сульпіцій Гальба — 4 до н.е.: Гай Кальвізій Сабін і Луцій Пассієн Руф, суффекти — Гай Целій Руф і Гай Сульпіцій — 3 до н.е.: Луцій Корнелій Лентул і Марк Валерій Мессала Мессалін — 2 до н.е.: Октавіан Август (13-й раз) Марк Плавцій Сільван, суффекти — Луцій Каніній Галл, Гай Фуфій Гемін і Квінт Фабріцій — 1 до н.е.: Косс Корнелій Лентул і Луцій Кальпурній Пізон, суффекти — Авл Плавцій і Авл Цецина Север — 1: Гай Юлій Цезар Віпсаніан і Луцій Емілій Лепід Павло, суффект — Марк Геренній Піцен — 2: Публій Вініцій і Публій Алфен Вар, суффекти — Публій Корнелій Лентул Сципіон і Тит Квінкцій Криспін Валеріан — 3: Луцій Елій Ламія і Марк Сервілій, суффекти — Публій Сілій Нерва і Луцій Волузій Сатурнін — 4: Секст Елій Кат і Гай Сентій Сатурнін, суффекти — Гай Клодій Ліцин і Гней Сентій Сатурнін — 5: Луцій Валерій Мессала Волез і Гней Корнелій Цинна Магн, суффекти — Гай Вібій Постум і Гай Атей Капітон — 6: Марк Емілій Лепід і Луцій Аррунцій, суффект — Луцій Ноній Аспренат — 7: Квінт Цецилій Метелл Критський Сілан і Авл Ліциній Нерва Сіліан, суффект — Луцилій Лонг — 8: Марк Фурій Камілл і Секст Ноній Квінтіліан, суффекти — Луцій Апроній і Авл Вібій Габіт — 9: Гай Поппей Сабін і Квінт Сульпіцій Камерін, суффекти — Квінт Поппей Секунд і Марк Папій Мутіл — 10: Публій Корнелій Долабелла і Гай Юній Сілан, суффекти — Сервій Корнелій Лентул Малугінен і Квінт Юній Блез — 11: Маній Емілій Лепід і Тит Статілій Тавр, суффект — Луцій Кассій Лонгін — 12: Германік Юлій Цезар і Гай Фонтей Капітон, суффект — Гай Віселій Варрон — 13: Гай Сілій Авл Цецина Ларг і Луцій Мунацій Планк — 14: Секст Помпей і Секст Аппулей

Генеалогія та некрополістика Genealogics.org Словники та енциклопедії De Agostini · Encyclopædia Britannica · Lur Hiztegi Entziklopedikoan · Prabook · Treccanis Dizionario di Storia Довідкові видання Британський музей · Alvin · Consortium of European Research Libraries · Deutsche Biographie Нормативний контроль AAR: 12385583 · BNE: XX1450819 · FAST: 1841634 · Freebase: /m/015hpb · GND: 119478218 · ISNI: 0000000035404292 · J9U: 987007393356205171 · LCCN: n97051644 · MAK: 9810563829405606 · SUDOC: 172053897 · VIAF: 28813277

1. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
   d:Track:Q47757534d:Track:Q2826570