Xenacoelomorpha
? Xenacoelomorpha | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Xenoturbella japonica | ||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||
| ||||||||||
Підтипи | ||||||||||
| ||||||||||
Посилання | ||||||||||
|
Xenacoelomorpha — тип двобічно-симетричних тварин.
Опис
Червоподібні морські тварини. Бентосні, планктонні, а також на поверхні водоростей та коралів, або в кишечнику голотурій. Довжина тіла від декількох міліметрів до 10 см. Нервова система базиепідермальна, мозок відсутній. У ксенотурбеллід це проста нервова мережа, спеціалізована концентрація нейронів відсутня. Органами чуття є статоцисти і, у деяких груп, найпростіші оцеллії.[2][3]
Класифікація
Включає два підтипи і близько 400 видів, 115 родів та 19 родин[4].
- Підтип Ацеломорфи (Acoelomorpha)
- Клас Ацели (Acoela)
- Клас Немертодерматиди (Nemertodermatida)
- Підтип Ксенотурбелліди (Xenoturbellida)
- Родина Xenoturbellidae
Філогенія
Спершу тип вважали представником вторинноротих, проте молекулярний аналіз транскриптоми показав, що Xenacoelomorpha є базальною групою двобічно-симетричних (Bilateria) та сестринською до Nephrozoa (яка об'єднує первісноротих і вторинноротих).
Філогенічна кладограма, що показує систематичне положення Xenacoelomorpha:[5]
| Bilateria |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки
- ↑ Tyler, S.; Schilling, S.; Hooge, M.; Bush, L.F. (2006–2016). Xenacoelomorpha. Turbellarian taxonomic database. Version 1.7. Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 3 лютого 2016.
- ↑ Achatz Johannes G., Chiodin Marta, Salvenmoser Willi, Tyler Seth, Martinez Pedro. (June 2013). The Acoela: on their kind and kinships, especially with nemertodermatids and xenoturbellids (Bilateria incertae sedis). Organisms Diversity & Evolution. 13 (2): 267—286. doi:10.1007/s13127-012-0112-4. ISSN 1439-6092.
- ↑ Perea-Atienza E., Gavilan B., Chiodin M., Abril J. F., Hoff K. J., Poustka A. J., Martinez P. (2015). The nervous system of Xenacoelomorpha: a genomic perspective. Journal of Experimental Biology. 218 (4): 618—628. doi:10.1242/jeb.110379. ISSN 0022-0949.
- ↑ Seth Tyler & Schilling: Phylum Xenacoelomorpha [Архівовано 24 липня 2019 у Wayback Machine.] (PDF; 33 kB), Zootaxa 3148 © 2011 Magnolia Press.
- ↑ Peterson, Kevin J.; Cotton, James A.; Gehling, James G.; Pisani, Davide (27 квітня 2008). The Ediacaran emergence of bilaterians: congruence between the genetic and the geological fossil records. Philosophical Transactions of the Royal Society of London B: Biological Sciences. 363 (1496): 1435—1443. doi:10.1098/rstb.2007.2233. PMC 2614224. PMID 18192191. Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 24 квітня 2019.
 | Це незавершена стаття про безхребетних. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
