Douglas DC-3
| Douglas DC-3 | |
|---|---|
 | |
| Призначення | пасажирський літак |
| Виробник | Douglas Aircraft Company |
| Розробник | Артур Еммонс Реймонд, головний інженер |
| Перший політ | 17 грудня 1935 |
| Дата прийняття на службу | 1936 |
| Статус | експлуатується |
| Кількість | 607[1] |
| Попередня модель | Douglas DC-2 |
| Варіанти | C-47 Skytrain Лі-2 Showa L2D Basler BT-67 Conroy Turbo Three Conroy Tri-Turbo-Three |
Дуглас DC-3 (англ. Douglas DC-3) — американський гвинтовий авіалайнер з двома поршневими двигунами, що радикально змінив авіаційні перевезення в 1930-х та 1940-х. Його тривалий вплив на авіабудівну промисловість та Другу світову війну робить DC-3 одним з найвідоміших транспортних літаків, що коли-небудь вироблялися. Він може перевозити від 21 до 32 пасажирів, або 2700 кг вантажу, на відстань до 2400 км з крейсерською швидкістю 333 км/год.
DC-3 — це суцільнометалевий моноплан з двома двигунами та хвостовою стійкою шасі, який був розроблений, як збільшена та модернізована версія 14-місного Douglas DC-2. Він мав багато виняткових переваг у порівнянні з попередніми літаками. Був швидким, мав хорошу дальністю польоту і міг працювати з коротких злітно-посадкових смуг. Був надійним і легким в обслуговуванні та перевозив пасажирів у комфортних умовах. До війни на цих літаках відкрили багато нових авіаційних маршрутів. Він міг перетинати континентальні Сполучені Штати та здійснювати міжнародні рейси. Вважається першим авіалайнером, за допомогою якого можна було заробляти гроші лише на перевезенні пасажирів.[2]
Виробництво цивільних DC-3 завершилося в 1942 році, всього було побудовано 607 літаків. Військові версії, включаючи C-47 Skytrain (в британських Royal Air Force отримав ім'я Дакота), а також радянські та японські версії, підвищили загальну кількість до понад 16000 екземплярів. Після війни ринок авіалайнерів був переповнений надлишковими C-47 та іншими екс-військовими транспортними літаками і спроби Дугласа створити модернізований DC-3 були визнані фінансово недоцільними.
Після війни DC-3 став застарілим на основних маршрутах, де з'явилися більш сучасні авіалайнери, такі як Douglas DC-6 та Lockheed Constellation, але його конструкція виявилася винятково універсальною, тому велика кількість цих літаків продовжує виконувати різнопланові перевезення, навіть у 21 столітті. У 2013 році було оцінено, що приблизно 2000 DC-3 та військових версій все ще знаходяться в льотному стані, що свідчить про винятково вдале проектування.[3]
Історія
DC-3 був розроблений на основі попередньої машини Douglas DC-2.
Тільки Fokker F27 незначною мірою став заміною DC-3. Але, як кажуть пілоти: «Найкраща заміна для DC-3 — інший DC-3».
Див. також
Портал «Авіація»
Портал «США»
- Схожі розробки
- Basler BT-67
- Douglas AC-47 Spooky
- Douglas C-47 Skytrain
- Лізунов Лі-2
- Showa L2D
- Літальні апарати схожі за конфігурацією та ерою
- Boeing 247
- Curtiss-Wright C-46 Commando
- Douglas DC-5
- Focke-Wulf Fw 206
- Junkers Ju 52
- Lockheed Model 18 Lodestar
- Saab 90 Scandia
- Vickers VC.1 Viking
- Схожі переліки
- Список літаків Другої світової війни
- Список цивільних літаків
Примітки
- ↑ Francillon 1979, pp. 217–251.
- ↑ Kathleen Burke (April 2013). How the DC-3 Revolutionized Air Travel. Smithsonian. Архів оригіналу за 21 липня 2018. Процитовано 2 вересня 2018.
- ↑ Jonathan Glancey. The Douglas DC-3: Still revolutionary in its 70s. BBC. Архів оригіналу за 17 серпня 2018. Процитовано 2 вересня 2018.
Посилання
- Aviation Records on the DC-3
- Discovery Air Tours (formerly Dakota National Air)
- Douglas DC-3 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Джерела
- Francillon, René. McDonnell Douglas Aircraft Since 1920: Volume I. London: Putnam, 1979. ISBN 0-87021-428-4.
- Gradidge, Jennifer M. The Douglas DC-1/DC-2/DC-3: The First Seventy Years Volumes One and Two. Tonbridge, Kent, UK: Air-Britain (Historians) Ltd., 2006. ISBN 0-85130-332-3.
- O'Leary, Michael. «When Fords Ruled the Sky (Part Two).» Air Classics, Volume 42, No. 5, May 2006.
- Pearcy, Arthur. Douglas Propliners: DC-1-DC-7. Shrewsbury, UK: Airlife Publishing, 1995. ISBN 1-85310-261-X.
- Pearcy, Arthur. Douglas DC-3 Survivors, Volume 1. Bourne End, Bucks, UK: Aston Publications, 1987. ISBN 0-946627-13-4.
- Yenne, Bill. McDonnell Douglas: A Tale of Two Giants. Greenwich, Connecticut: Bison Books, 1985. ISBN 0-517-44287-6.
Шаблон:Placemark (файл меток KMZ для Google Earth)
| ||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
 | Це незавершена стаття з авіації. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
