Consolidated B-24 Liberator

Consolidated B-24 Liberator
Призначення:	Важкий бомбардувальник
Перший політ:	29 грудня 1939
Прийнятий на озброєння:	1941
Знятий з озброєння:	1968[1]
Період використання:	1941—1945
На озброєнні у:	США, Велика Британія
Розробник:	North American Aviation, Ford, Douglas Aircraft Company і Bell Aircraft
Виробник:	Consolidated Aircraft
Всього збудовано:	18 482
Конструктор:	Consolidated Aircraftd
Екіпаж:	7-10 осіб
Крейсерська швидкість:	346 км/год
Максимальна швидкість (МШ):	470 км/год
Бойовий радіус:	3 400 км
Дальність польоту:	6 000 км
Практична стеля:	8 500 м
Швидкопідйомність:	5,2 м/с
Довжина:	20,6 м
Висота:	5,5 м
Розмах крила:	33,5 м
Площа крила:	97,4 м²
Споряджений:	25 000 кг
Двигуни:	4 × Pratt & Whitney R-1830 зіркоподібний двигун з турбопіддувом
Тяга (потужність):	4 × 1200 к.с.
Гарматне озброєння:	10 × кулеметів Browning M2
Боєзапас:	малий радіус дії (до 650 км): 3 600 кг середній радіус дії (до 1300 км): 2 300 кг великий радіус дії (до 2 000 км): 1 200 кг
Consolidated B-24 Liberator у Вікісховищі

Консолідейтед В-24 «Ліберейтор» («Визволитель») (англ. Consolidated B-24 Liberator) — американський важкий бомбардувальник, розроблений авіаційною компанією «Consolidated Aircraft» у Сан-Дієго (штат Каліфорнія). На початку проєктування та розробки моделі літака був відомий як модель 32, а невелика кількість ранніх зразків були продані під назвою бомбардувальник LB-30. Під час Другої світової війни Консолідейтед В-24 «Ліберейтор» широко використовувався усіма видами американських збройних сил, а також багатьма військово-повітряними силами і військово-морськими силами союзників. Літак здобув видатний послужний список під час війни, бувши задіяним в операціях на території Західної Європи, на Тихоокеанському ТВД, Середземномор'ї, в Китаї, Бірмі, Індії.

Масове виробництво важкого бомбардувальника розгорнулося на повну силу в 1943, коли компанія Ford Motor Company запустила нову складальну лінію, завдяки чому щогодини з'являвся новий готовий B-24 Liberator, досягаючи 1944 року 650 літаків на місяць. В-24 «Ліберейтор» став наймасовішим важким бомбардувальником союзників у світовій історії авіації та наймасовішим військовим літаком США, досягши піку в більш ніж 18 000 літальних апаратів.

У порівнянні зі славетнішим бомбардувальником B-17 Flying Fortress B-24 мав сучасніший дизайн, вищу швидкість польоту, більший радіус дії й бомбове навантаження його було більше, ніж у «Летючої фортеці». Водночас літак мав суттєві недоліки в керуванні польотом і погано літав в авіаційних формуваннях під час виконання завдань. Але завдяки багатьом конструктивним перевагам важкий бомбардувальник прослужив тривалий термін у військової авіації багатьох країн.

Історія створення

В 1938 році почалося виробництво першого чотиримоторного важкого бомбардувальника для ВПС США — Boeing B-17 і для пришвидшення виробництва командування звернулося до компанії Consolidated з пропозицією почати ліцензійне виробництво B-17. Але Consolidated відмовились і запропонували розробити свій літак із кращими характеристиками. Командування ВПС погодилось і 1 лютого 1939 року видали специфікацію C-212 під цей проєкт. Новий літак мусив мати максимальну швидкість у 482 км/год, дальність польоту 4827 км, практичну стелю в 10 670 м і бомбове навантаження 4 тонни.

Літак із внутрішнім позначенням «модель 32» був високопланом із двокілевим хвостовим оперенням, також було використано модель крила Девіса^[en] — зі спеціальним профілем, який відрізнявся малим аеродинамічним опором. На літаку мали встановлюватися двигуни Pratt & Whitney R-1830-33 потужністю 1200 к.с., а захисне озброєння мало складатися з шести кулеметів.

Розробка літака тривала не довго — перший прототип XB-24 піднявся в повітря вже 29 грудня 1939 року. Випробування були успішними, літак показав високі льотні характеристики, зокрема за дальністю польоту він значно перевершував B-17. Відразу після тестувань компанія отримала контракти, зокрема і на експорт — Франція замовила 60 літаків, а Британія — 165. Через капітуляцію французьке замовлення було скасовано, але британське було виконано і саме від британців B-24 отримав свою власну назву — Liberator. Загалом до 1945 року було виготовлено 18 482 B-24.^[2]

Основні модифікації

• YB-24 (деколи LB-30A) — передсерійна партія літаків з двигунами R-1830-33 потужністю 1200 к.с. Захисне озброєння складалось з шести 12,7-мм кулеметів в носовій, хвостовій, верхній, нижній і двох бокових установках. Маса бомбового навантаження — 3630 кг. З лютого 1941 року було виготовлено 7 літаків, шість з яких було відправлено в Британію.
• LB-30B (Liberator Mk.I) — експортний варіант для Британії. На них встановлювалось британське обладнання і озброєння — з шести 7,7-мм кулеметів (по одному в носовій, нижній і двох бокових установках і два в хвостовій. (20 екз.)
• B-24A — американський варіант LB-30B. В усіх установках крім хвостової встановлювались 12,7-мм кулемети. (9 екз.)
• Liberator Mk.II — посилено захисне озброєння: 4 7,7-мм кулемети в хвостовій і верхній турелях, по два в бокових установках і по одному в передній і нижній установці. Виготовлявся з червня 1941 року для Британії, але після вступу США в війну почав надходити на озброєння ВПС США з зміненим складом озброєнням і під позначенням LB-30. (139 екз.)
• B-24C — оснащувався двигунами R-1830-41 з турбокомпресорами і покращеними висотними характеристиками. Отримав захист паливних баків. Захисне озброєння складалось з восьми 12,7-мм кулеметів (по два в верхній і хвостовій баштах, і по одному в носовій, нижній і двох бокових установках). (9 екз.)
• B-24D — перша справді масова модифікація. Оснащувався двигунами R-1830-41, -43, -65. Початково захисне озброєння відповідало B-24C але з часом в нижню установку додався ще один кулемет, ще пізніше додались два кулемети по боках кабіни. Маса бомбового навантаження — 4000 кг. Виготовлявся з 1942 року. (2738 екз.)
  • Liberator Mk.III — варіант B-24D для Британії з зміненим обладнанням і озброєнням.
• B-24E — виготовлявся на заводі Ford. Оснащувався двигунами R-1830-65. (801 екз.)
  • Liberator Mk.IV — варіант B-24E для Британії.
• B-24G — виготовлявся на заводі North American. Оснащувався двигунами R-1830-43, -65. Спочатку захисне озброєння відповідало пізнім варіантам B-24D без нижньої турелі, пізніше три кулемети в кабіні були замінені на одну турель з двома кулеметами, ще пізніше додалася нижня башта з двома кулеметами. Максимальна маса бомбового навантаження — 5800 кг. (430 екз.)
• B-24H — захисне озброєння відповідало B-24G, але в нижній башті був тільки один кулемет, пізніше від нього теж відмовились. (3100 екз.)
• B-24J — оснащувався двигунами R-1830-65, також змінено носову турель. (6678 екз.)
• B-24L — полегшений варіант B-24J з зміненими турельними установками. (1667 екз.)
• B-24M — хвостова турель замінена на два 12,7-мм кулемети з ручним керуванням. (2593 екз.)
• C-87 Liberator Express^[en] — транспортний варіант B-24D. (291 екз.)
• С-109 — транспортний варіант B-24J/L. (218 переобладнано)
• F-7 — варіант фоторозвідника.
• PB4Y-1 — позначення B-24D/J/L/M в морській авіації.

Історія використання

Тихоокеанський театр воєнних дій

В ВПС США B-24 з'явились на початку 1942 року: 19-а бомбардувальна група, яка ввійшла в склад 5-ї повітряної армії (ПА) базованої в Австралії, отримала 15 LB-30 і в лютому-березні брала участь в обороні Нідерландської Ост-Індії. Там B-24 бомбили об'єкти на Сулавесі і Суматрі, також діяли проти японського десанту на Балі. З осені 1942 року в 5-у ПА було додано 90-у бомбардувальну групу, і увага була переключена на бомбардування Рабаулу, Лае, Нової Британії і Нової Ірландії. В травні 1943 року 5-у ПА було посилено 380-ю бомбардувальною групою з B-24, а також почалось переозброєння частин з B-17, оскільки останній показав гірші результати в боротьбі проти морських цілей. Продовжувались бомбардування Соломонових островів, а з осені 1944 року почались операції проти Філіппін, зокрема брали участь в битвах за Лейте і Лусон. З січня 1945 року почались бомбардування Формози і Гонконгу, а літом 5-а ПА здійснила декілька рейдів проти цілей на Кюсю.

У центральній частині Тихого океану діяла 7-а ПА, в складі якої B-24 вперше були використані 7 червня 1942 року для бомбардування остова Вейк. Основним завданням 7-ї ПА була підтримка десантних операцій американських військ, зокрема на острови Тарава, Сайпан і Іводзімі. Після захоплення Окінави B-24 почали діяти проти Японських островів.

В 1942 році одна бомбардувальна група B-24 була перекинута В Індію, звідки діяла проти японських військ в Китаї, Таїланді і Бірмі. Декілька В-24 ввійшли в склад 36-ї бомбардувальної ескадрильї яка базувалась на Алясці. Ці літаки бомбардували захоплені Японією острови Атту і Киска, а з 1944 року почали непостійні нальоти проти Курильських островів.^[2]

Середземноморський театр воєнних дій

В червні 1942 року в Єгипет прибула «група Галвестона» (пізніше 1-а тимчасова бомбардувальна група) з B-24D на озброєнні, і в ночі 11-12 червня 13 B-24 цієї групи завдали удару по нафтопереробних заводах в Плоєшті, що по суті було першим стратегічним бомбардуванням ВПС США в війні. Але наступні декілька місяців «група Галвестона» переключилась на дії проти італійського флоту, а також здійснювала нічні нальоти на Бенгазі і Тобрук. В листопаді 1942 року на базі окремих авіаційних частин, зокрема 98-ї бомбардувальної, було створено 9-у ПА яка почала діяти проти Італії. 4 грудня 1942 року відбулось перше бомбардування Неаполя, а 7 грудня з Британії було перекинуто ще одну групу B-24 і 9-а ПА почала інтенсивні бомбардування італо-німецьких військ в Тунісі і об'єктів в Італії. Перед початком сицилійської операції, ПА була посилена ще двома групами B-24 з Британії.

З великих операцій варто відзначити невдалий наліт на Плоєшті 1 серпня 1943 року, коли з 179 B-24 було збито 43, ще 23 літаки були вимушені сісти на території Туреччини. Але втрати було швидко компенсовано і вже 13 серпня в нальоті на завод в Австрії взяли участь 61 B-24, а 16 серпня 86 літаків бомбили аеродроми Італії. Останній виліт B-24 з території Африки відбувся 22 вересня 1943 року, після цього всі B-24 було перебазовано в Італію, де вони діяли проти цілей на Півночі Італії, в Австрії і на Балканах.^[2]

Західноєвропейський театр воєнних дій

Основним угрупованням бомбардувальної авіації США в війні в Європі було 8-ме бомбардувальне командування, згодом перейменоване в 8-у повітряну армію, основним завданням якого були стратегічні бомбардування німецької промисловості. Перший бомбардувальний наліт B-24 в складі 8-ї ПА здійснили літаки 93-ї бомбардувальної групи: 9 жовтня 1942 року B-24 разом з B-17 бомбардували локомотивне депо і сталеливарний завод поблизу Лілля. Під час місії Люфтваффе змогло збити 4 B-24, ще 46 було пошкоджено, але місія була в цілому успішною. Через місяць бомбардуванням бази підводних човнів в Сен-Назері відзначились B-24 з 44-ї бомбардувальної групи. 27 січня 1943 року B-24 бомбили корабельню в Вільгельмсгафені, першу ціль на території Німеччини.

Загалом до 1943 року в складі 8-ї ПА вже було 12 груп з B-24, що дозволило здійснювати дійсно масовані нальоти з сотень літаків. До 1944 року бомбардування стали дійсно масованими, зокрема в перший день операції «Аргумент», проти авіаційної промисловості Третього Рейху, було використано 272 B-24 і 417 B-17. З 3 березня почались бомбардування Берліна, з короткою перервою в травні-червні коли авіація підтримувала висадку в Нормандії, спочатку знищуючи аеродроми і місця запуску Фау-1, а під час самого десанту виконували тактичні операції проти німецьких військ.

Після успішного десанту 8-а ПА знову повернулась до стратегічних бомбардувань, вже 6 липня 231 B-24 бомбили Кельн, а наступного дня 373 B-24 завдали удару по Лейпцигу. В вересні B-24 використовувались для постачання припасів британським десантникам в облозі під Арнемом. Але основними цілями для B-24 стали об'єкти нафтопереробної галузі, хоча B-24 також залучались і до килимових бомбардувань міст, зокрема Дрездена. Загалом за час війни B-24 8-ї ПА здійснили 96 тисяч бойових вильотів в ході 493 операцій і скинувши на цілі більше 200 тисяч тон бомб. Власні втрати склали 2121 літаки.

Після війни тисячі B-24 було списано, а на службі залишились тільки декілька літаків які використовувались для допоміжних цілей. Останній B-24 використовувався як летюча лабораторія аж до 1953 року.^[2]

Використання в ВМС США

В ВМС B-24 отримали позначення PB4Y-1 і здебільшого використовувались для анти-субмаринного патрулювання. Першою нові літаки отримала ескадрилья VB-110 на Гаваях, згодом літак почав використовуватись і над Атлантичним океаном. За час війни флотські PB4Y-1 змогли потопити 13 ворожих підводних човнів, а після війни все ще використовувались до 1950 року.^[2]

В країнах Британської співдружності

В Королівських ВПС Великої Британії B-24 отримав позначення Liberator, і використовувався здебільшого в Береговому командуванні як анти-субмаринні патрульні літаки, але в січні 1942 року перші Liberator Mk.II надійшли в 159-у і 160-у ескадрильї Бомбардувального командування. Загалом було створено 13 бомбардувальних ескадрилей, але більшість з них використовувались на Середземномор'ї і в Індії. Зокрема 5 ескадрилей 231-ї групи діяли проти японських військ в Таїланді і Бірмі, мінували порти. В Північній Африці, окрім британських ескадрилей, також воювали дві південноафриканські. Також на британських Liberator-ах літали пілоти з окупованих Німеччиною країн, зокрема 321-а нідерландська ескадрилья, яка діяла в останні дні війни в Європі, а після була перекинута на Тихоокеанський ТВД. Загалом Велика Британія використовувала близько 2400 Liberator.

Майже 1200 Liberator було на озброєнні ВПС Канади, абсолютна більшість з яких використовувалась для морського патрулювання.

ВПС Австралії отримали 287 B-24, які було розподілено між сімома ескадрильями, які діяли проти японських військ на Борнео, Новій Гвінеї і Нідерландській Ост-Індії. Останні австралійські B-24 були зняті з озброєння в 1948 році.

Під час війни Індія не мала власних ВПС, але в 1947 році британці залишили близько 40 Liberator-ів. Більшість з них вимагали серйозного ремонту, але майже всі вдалось повернути в стрій і вони використовувались аж до 1968 року як патрульні.^[2]

Інші країни

СРСР отримав 1 B-24 по ленд-лізу для ознайомлення, крім цього ще близько 30 були інтерновані після вимушених посадок на радянській території. 21 B-24 включили в склад 203-го полку 45-ї важкої бомбардувальної авіадивізії, але бойових вильотів не здійснювали.

Через вимушені посадки 6 B-24 були включені в ВПС Португалії, інші 5 — в ВПС Туреччини.

Трофейні B-24 використовувались і в Люфтваффе, зокрема для висадки десанту і диверсій. Декілька B-24 захоплених Італією і Румунією використовувались тільки для випробувань.^[2]

Тактико-технічні характеристики

Дані з Ударная авиация Второй Мировой — штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы^[3]

Галерея

Країни-оператори

Див. також

• Boeing B-17 Flying Fortress
• Curtiss-Wright C-46 Commando
• Boeing B-29 Superfortress
• Douglas B-18 Bolo
• North American B-25 Mitchell
• Curtiss A-12 Shrike

Примітки

Література

• Birdsall, Steve. The B-24 Liberator. New York: Arco Publishing Company, Inc., 1968. ISBN 0-668-01695-7.
• Birdsall, Steve. B-24 Liberator In Action (Aircraft number 21). Carrollton, Texas: Squadron/Signal Publications, Inc., 1975. ISBN 0-89747-020-6.
• Blue, Allan G. The B-24 Liberator, A Pictorial History. Shepperton, Surrey, UK: Ian Allan Ltd., 1976. ISBN 0-7110-0630-X.
• Bowman, Martin. Combat Legend: B-24 Liberator. Shrewsbury, UK: Airlife Publishing Ltd, 2003. ISBN 1-84037-403-9.
• Freeman, Roger. B-24 at War. Shepperton, Surrey, UK: Ian Allan Ltd., 1983. ISBN 0-7110-1264-4.
• Johnsen, Frederick A. Consolidated B-24 Liberator (WarbirdTech Volume 1). North Branch, Minnesota: Specialty Press, 2001. ISBN 1-58007-054-X.
• Johnsen, Frederick A. B-24 Liberator: Combat and Development History of the Liberator and Privateer. St. Paul, Minnesota: Motorbooks International, 1993. ISBN 0-87938-758-0.
• O'Leary, Michael. Consolidated B-24 Liberator. Botley, UK: Osprey Publishing, 2002. ISBN 1-84176-023-4.
• Shacklady, Edward. Classic WWII Aviation: Consolidated B-24. Bristol, UK: Cerberus Publishing Ltd., 2002. ISBN 1-84145-106-1.
• Taylor, John W. R. «Consolidated B-24/PB4 Y Liberator.» Combat Aircraft of the World from 1909 to the present. New York: G.P. Putnam's Sons, 1969. ISBN 0-425-03633-2.
• Winchester, Jim. «Consolidated B-24 Liberator.» Aircraft of World War II: The Aviation Factfile. Kent, UK: Grange Books plc, 2004. ISBN 1-84013-639-1.
• Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)

Посилання

• Consolidated B-24A page
• Consolidated B-24D page, USAF National Museum
• WWII photos of the 7th AAF Heavy Bombardment Group Liberators [Архівовано 21 грудня 2011 у Wayback Machine.]
• SP-468 Quest for Performance: The Evolution of Modern Aircraft, NASA [Архівовано 2 березня 2012 у Wayback Machine.]
• Warbirds Resource Group USAAF Resource Center — B-24 Liberator [Архівовано 24 березня 2012 у Wayback Machine.]
• Warbird Registry — B-24 Liberator—Tracking the history of those B-24s that survived military service [Архівовано 17 листопада 2011 у Wayback Machine.]
• Liberator II Flight 1942 [Архівовано 14 березня 2012 у Wayback Machine.]
• "The Liberator, " Popular Science, 1943 — photos, drawings, etc. on the B-24 [Архівовано 18 листопада 2016 у Wayback Machine.]
• "Look Out Hitler, Here Comes The Flood, " Popular Science, 1943 — very large and detailed article on the manufacturing of the B-24 [Архівовано 18 листопада 2016 у Wayback Machine.]
• Navy Libs — Naval Liberator and Privateer Naval Variant: PB4Y-1 «Liberator» (Split Tail) / PB4Y-2 «Privateer» (Single Tail)

п о р Військова авіація США в Другій світовій війні Винищувачі P-26 Peashooter • P-35 • P-36 Hawk • CW-21 • P-38 Lightning • P-39 Airacobra • P-40 Warhawk • P-43 Lancer • P-47 Thunderbolt • P-51 Mustang • P-59 Airacomet • P-63 Kingcobra • P-66 Vanguard Палубні винищувачі F2A Buffalo • F4F Wildcat • F6F Hellcat • F4U Corsair Нічні винищувачі P-61 Black Widow • A-20 Havoc • F7F Tigercat Стратегічні бомбардувальники B-17 Flying Fortress • B-24 Liberator • B-29 Superfortress • B-32 Dominator Тактичні бомбардувальники B-10 • B-18 Bolo • B-23 Dragon • Martin Maryland • Martin Baltimore • B-25 Mitchell • B-26 Marauder Палубні бомбардувальники SB2U Vindicator • SB2A Buccaneer • SBD Dauntless • SBC Helldiver • SB2C Helldiver • TBD Devastator • TBF Avenger Штурмовики A-17 • A-20 Havoc • A-26 Invader • A-31 Vengeance • A-36 Apache • A-12 Shrike • SB2A Buccaneer Літаки-розвідники O-49 Vigilant • O-52 Owl • F-15 Reporter • L-2 Grasshopper Патрульні літаки Consolidated PB4Y-2 Privateer • Lockheed Ventura Гідролітаки SOC Seagull • SO3C Seamew • SC Seahawk • J2F Duck • OS2U Kingfisher • G-21 Goose • Grumman Widgeon • Hall PH • S-43 • PBY Catalina • PB2Y Coronado • PBM Mariner Протичовнові літаки AF Guardian Військово-транспортні літаки C-46 Commando • C-47 Skytrain • C-54 Skymaster • Model 18 Lodestar • C-87 Liberator Express • C-76 Caravan • DC-3 Навчальні літаки PQ-14 Cadet • L-3 Grasshopper • T-6 Texan • A8V • AT-17 Bobcat • CW-22 Планери CG-3 • CG-4 • CG-13 • CG-15 •

п о р Літаки ВПС Китайської Республіки часів Другої японо-китайської війни Винищувачі P-12 A.W.16 Waco 10 Blackburn Lincock III K-47 K-48 D.27C D.510 Junkers A 35 Type 91 Hawk II Hawk III Hawk-75 CW-21 CR.30 CR.32 Ba.27 Gladiator І-15 І-153 І-16 P-26 P-66 P-43 P-40 P-51 P-38L Бомбардувальники He 111A Ca.111 B-10 СБ-2/3 B-25 B-24M A29 ДБ-3 ТБ-3 Іл-4 SM.81 Штурмовики/ Пікіруючі бомбардувальники O-2M Avro 626/637 A-12 A-16 Hs 123 V-11 Bellanca 28-70/90 Літаки-розвідники O3U Spartan 8W Westland Wapiti Br 3 F-5E Військово-транспортні літаки Ju 52 Curtiss T-32 Condor II Potez 36 W33 W34 Ca.101-102 C-47 C-46 S.72 Поплавкові гідролітаки AB-3 Навчальні літаки Fw 44 Avro 621 Avro 616 Avro 631 Potez 25 G.3 Ba.25 Ba.28 DH.60 D.82 PT-17 AT-6 Штабні Messerschmitt M 18 Loening OL Spartan Executive Озброєння M1919 M2 MG-17 ШКАС

Тематичні сайти Quora Словники та енциклопедії Велика норвезька енциклопедія · Encyclopædia Britannica Довідкові видання KBpedia Нормативний контроль Freebase: /m/018vlf · GND: 4348067-6 · J9U: 987007602288605171 · LCCN: sh85010698 · NKC: ph162493